31
.
05
.
2024
Елеонора Швець, Нія Нікель

Інтерв'ю Олени Сотскової з ГО «Повноцінне життя»

Пацієнтам

ГО Епіпросвіта, спільно з партнерами, проводить адвокаційну кампанію щодо реєстрації та внесення двох препаратів до Національного переліку, а саме: Клобазам та Етосуксимід.

Адвокаційна кампанія втілюється ГО Епіпросвіта у межах проєкту «ЗНАМИ – змінюємо, навчаємо, адвокатуємо, менторимо інклюзивно», який реалізовується ГС Ліга Сильних за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF). Проте це не означає, що висловлені під час кампанії погляди та вміст допису є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об'єднаних Націй.

Жіночий фонд миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF) – гнучкий та оперативний інструмент фінансування, що підтримує якісні заходи для підвищення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи та надзвичайні ситуації та використання ключових можливостей миробудівництва.

На жаль, незареєстрованих препаратів в Україні так багато, що внесення кожного окремо до Національного переліку може тривати понад 60 років.
З огляду на процес Євроінтеграції України, доцільно адаптувати Національний перелік до Європейського й зробити ліки, дозволені в Європі, автоматично доступними і внесеними в Національний перелік вже зараз.

Аби продемонструвати необхідність реєстрації таких ліків не лише для пацієнтів з епілепсією, якими займається ГО Епіпросвіта – ми ініціювали серію інтерв’ю з лідерами інших ГО в медичній сфері.

У цьому інтервʼю, своїми думками та знаннями поділилась Олена Сотскова, Членкіня Правління ГО «Повноцінне життя». Громадська організація протягом 6 років допомагає пацієнтам з важкими та невиліковними хворобами, що повʼязані з запальними захворюваннями кишечника (Хвороба Крона та Виразковий коліт). За даними статистики станом на кінець 2018 року, в Україні було зареєстровано 10456 пацієнтів з ЗЗК. За 6 років кількість хворих суттєво зросла. Лиш від початку війни було діагностовано понад 2 тисяч нових пацієнтів.

No items found.

Організація реалізувала низку важливих проєктів, а саме: проєкт «Інформаційна підтримка пацієнтів із ЗЗК», у рамках якого був створений та наповнений важливими інформаційними матеріалами сайт організації, YouTube канал, сторінка та група в Фейсбуці, організувала 10 разів «Школу пацієнта» у 4 у різних регіонах України, проєкт, який був профінансований МФВ «Активізація пацієнтської спільноти із запальними захворюванням кишечника та підвищення рівня її соціальної свідомості», направлений на актуалізацію та організацію адвокації та пацієнтського контролю серед пацієнтів із ЗЗК, а також провели декілька неформальних зустрічей пацієнтів і створили кулінарну книгу для пацієнтів із ЗЗК. З початком війни, організація займається отриманням та розподілом гуманітарної допомоги та медичних виробів для пацієнтів з ЗЗК.

Чи є проблеми у ваших пацієнтів з доступом до медицини?

Основна проблема для пацієнтів з виразковим колітом та хворобою Крона (далі разом ЗЗК) – відсутність програми реімбурсації та інших шляхів отримання лікарських засобів. Усі ліки пацієнти купують за власний кошт. На жаль, всі ліки для лікування ЗЗК коштують дорого, деякі пацієнти навіть відмовляються від лікування, бо не мають можливості їх купити. Ситуацію погіршує той факт, що хвороба невиліковна і пацієнт повинен приймати ліки у різному дозуванні, залежно від стану (ремісія або загострення), протягом усього життя.

Наразі у багатьох країнах пацієнтів з важкою формою ЗЗК забезпечують сучасними біологічними препаратами, які мають доказову базу щодо ефективності та можуть ввести пацієнта у стан довготривалої ремісії. В Україні біологічна терапія недоступна через високу цінову політику та відсутність  бюджетних програм закупівлі ліків для пацієнтів з ЗЗК.

Наскільки критичною для ваших пацієнтів є доступність ліків, та яких саме критичних ліків зараз немає в Національному переліку?

Виразковий коліт та хвороба Крона є невиліковними, але пацієнт може отримувати лікування, спрямоване на пригнічення патологічного стану імунної системи та загоєння уражень травного тракту, що сприяє зменшенню частоти проявів симптомів чи/та їх зникненню, дозволяючи пацієнту досягти стану довготривалої ремісії. Попри неможливість повного одужання, симптоми захворювання та їх вплив на життя пацієнта можуть бути мінімізовані відповідним лікуванням. Тобто, лікування потрібно проходити все життя.

Пацієнт повинен приймати пожиттєво препарати Месалазину (діюча речовина), які застосовуються для лікування ЗЗК як основна базова терапія. Крім того, для важких форм ЗЗК, лікарі призначають гормональні препарати місцевої дії, Будесоніт, яких також немає в Національному переліку. 

Також в переліку немає жодного препарату біологічної терапії для лікування ЗЗК. В Україні зареєстровано лише 3 препарати (Ремікейд, Хуміра та Ентівіо), хоча у всьому світі препаратів біологічної терапії застосовується значно більше. 

Чи входять ліки для ваших пацієнтів до Програми Доступні Ліки?

Ні, наразі жоден препарат, для лікування пацієнтів з ЗЗК, не входить до Програми Доступні Ліки.

Чи користуються ваші пацієнти ліками за постановою 1303? Чи стикались ваші пацієнти з відсутністю бюджету за цією постановою, через що не отримували необхідних ліків?

Відповідно до постанови 1303, є можливість закуповувати ліки для дітей з ЗЗК, які мають статус «дитина з інвалідністю». Це працює у містах, де є активні батьки, які можуть займатись адвокацією прав пацієнта. Для дорослих пацієнтів, на жаль, ця постанова не працює. По-перше, не всі пацієнти з ЗЗК мають групу інвалідності, а ті, хто мають її – перебувають зазвичай на 3 групі інвалідності, яка не дозволяє отримувати ліки за постановою 1303. По-друге, місцеві органи влади часто кажуть, що не можуть закуповувати необхідні ліки, бо їх не має у Національному переліку, або ж немає бюджетних коштів.

Яким ви бачите вирішення проблеми з доступністю ліків для пацієнтів? Чи допомогла б, на вашу думку, інтеграція з Євросоюзом у цьому питанні?

Основна причина, чому препаратів Месалазину та Будесоніту досі немає в Національному переліку – небажання представників фармакологічних компаній займатись оцінкою медичних технологій та витрачати на це гроші. За словами фармакологічних компаній, в Україні продається дуже маленька кількість ліків, немає державних закупівель, тому немає економічного сенсу витрачати гроші на оцінку медичних технологій, якщо немає гарантій, що колись з’являться бюджетні закупівлі. Ситуацію погіршує той факт, що в Україні завищена ціна на ці препарати, порівняно з Європейськими країнами, де є програми реімбурсації та державних закупівель. Пацієнти, в пошуках меншої ціни, замовляють контрабандні ліки, переважно з Туреччини та Єгипту.

На мою думку, якщо ліки випробувані часом, застосовуються багато років у Європі та визначені у протоколах лікування, а фарм. компанія має відповідні дозволи і ліцензії від Європейського союзу, та імпортує ці ліки в Україну, навіщо в Україні ще окремо проводити оцінку медичних технологій?  

Однозначно, інтеграція з Євросоюзом допомогла б запобігти зайвим діям та покращити доступ пацієнтів до лікування.

Чи спілкувались ви про своє бачення ситуації з МОЗ? Чи отримали відповідь?

Спілкувались до війни, з МОЗ направляли до фарм.компаній, які повинні були пройти оцінку медичних технологій. Замкнуте коло.

Чому важливо зараз внести ліки, для лікування пацієнтів з ЗЗК, до Національного переліку, а не після війни?

Хвороба Крона та виразковий коліт – невиліковні хвороби, що вражають переважно молодих, працездатних людей, віком від 15 до 26 років. Пацієнти в Україні знаходяться зараз у найгіршому становищі, порівняно з пацієнтами з інших країн, адже наші люди не мають доступу до лікування. З початком війни, ситуація значно погіршилась, адже багато пацієнтів втратили роботу, доходи, і тепер взагалі не можуть купувати ліки. Відсутність адекватного лікування точно призведе до виникнення інвалідності у багатьох людей, коли цього можна було уникнути. Що, своєю чергою, призведе до додаткових бюджетних витрат на утримання людей з інвалідністю. 

Багато наших пацієнтів, хто виїхав за кордон та отримує там відповідне лікування, навряд захочуть повернутися в країну, де немає доступу до лікування хвороби.

Наразі проблема з ліками значно глибша, ніж відсутність їх в Національному переліку. Більшість ліків для ADVANCE THERAPY (сучасної біологічної терапії) на нашому ринку просто немає. Навіть пацієнти, які можуть і хочуть купувати препарати, не можуть цього зробити. Ліків немає, бо фарм. компаніям нерентабельно (за рік продається менш як 1/3 від мінімально можливої партії виготовлення), а державних закупівель для дорослих пацієнтів немає. Те, що обіцяють привезти з-за кордону, взагалі не варіант, адже ніхто, крім офіційного постачальника, не може гарантувати збереження температурного ланцюжка.

Тому, якщо порівняти Україну, по доступу до лікування запальних захворювань кишечника, з іншими країнами, то ми підпадаємо під класифікацію до країн третього світу. Наприклад, бідних країн Африки, де також немає доступу пацієнтів до ліків, а багато з людей помирають або стають інвалідами повік у молодому віці.